ПРАВОВЕ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ВИКОНАННЯ ГОСПОДАРСЬКИХ КРЕДИТНО-БАНКІВСЬКИХ ЗОБОВ’ЯЗАНЬ 

Анотація. У дипломній роботі досліджено поняття та зміст господарських правовідносин, що виникають у сфері банківського кредитування; проведений огляд основних способів забезпечення виконання господарських зобов'язань за банківським кредитуванням;  досліджені правові умови використання  способів кредитно-банківського забезпечення; розглянуті фактори, що сприяють здійсненню господарських правопорушень у сфері банківського кредитування;  виявлені проблеми реалізації способів забезпечення зобов’язань  у банківській сфері, досліджені особливості використання додаткових засобів забезпечення господарських кредитно-банківських зобов'язань.

Ключові слова: кредитно-банківське забезпечення, застава, державна гарантія, банківське кредитування, кредитні операції, господарське товариство, виробничий кооператив, національна система банківського кредитування, економічний інтерес, банківська установа, позичальник, наглядовий орган, ліцензування, - неустойка, поручительство, гарантія, застава, утримання, завдаток. 

I. Вступ. Ослаблення банківської системи України через посилення негативного впливу обігової фінансової кризи сприяло переоцінці кредитних ризиків, зміні механізмів їх виявлення. Через погіршення макроекономічних показників  відбувається: по-перше, збільшення частки пролонгованих кредитів, значний обсяг яких припадає на великі підприємства; по-друге, звуження ресурсної бази, в т.ч. через зростання недовіри до банківської системи, внесення коштів на рахунках клієнтів; по-третє, погіршення якості кредитних портфелів банківських установ.

У зв’язку з вказаними процесами, правове регулювання забезпечення виконання зобов’язань у сфері банківського  потребує належного юридичного режиму функціонування конкретних механізмів та інструментів, що використовуються в діяльності суб’єктів фінансових та кредитних правовідносин. Особливо важливо вдосконалення правового регулювання у сфері банківського кредитування, оскільки банківські установи є домінуючим видом фінансових посередників, а здійснювані ними кредитні операції є найвагомішою для розвитку економіки фінансовою послугою.

Законодавство України про забезпечення виконання зобов’язань у сфері банківського кредитування  знаходиться у стадії розвитку. Нагальною потребою у контексті поглиблення економічних реформ залишається подальше вдосконалення банківського законодавства України у напряму його гармонізації з банківським законодавством провідних розвинених країн світу і, зокрема, ЄС. 

Спостерігається також інша проблема у банківському кредитуванні, яка теж обумовлює актуальність теми дипломного дослідження – це той факт, що банківське кредитування стає  об’єктом злочинних посягань організованих угрупувань. Отже одним з напрямів з удосконалення господарсько-правового  механізму здійснення банківського кредитування є виключення можливості використання недоліків цивільного законодавства для скоєння правопорушень.

Метою дослідження є формулювання положень, спрямованих на вдосконалення інституту банківського кредитування

Об'єктом дослідження є суспільні відносини, що виникають у сфері банківського кредитування суб’єктів господарювання.

Предметом дослідження є правове забезпечення виконання господарських кредитно-банківських зобов’язань.

Методи дослідження. Для досягнення поставленої мети в дипломній роботі використано такі методи: діалектичний (як фундаментальний філософський метод під час дослідження правових норм, що регулюють банківське кредитування); логіко-граматичний (при визначенні понятійного апарату досліджуваної проблеми); системно-структурний і функціональний (при виявленні місця норм, що регулюють сферу банківського кредитування в системі норм та інститутів господарського права, а також при співвідношенні їх з іншими господарсько-правовими нормами); формально-логічний (догматичний) (при аналізі норм, що регулюють банківське кредитування та його специфічних ознак).

II. Постановка завдання. Було визначено та вирішено такі завдання:

- дана правова характеристика зобов’язань у сфері банківського кредитування;

- проведений аналіз правових засобів забезпечення виконання господарських зобов’язань за банківським кредитуванням;

- проаналізовані проблемні питання з удосконалення захисту господарських зобов’язань, що виникають у сфері банківського кредитування;

- розроблені пропозиції щодо вдосконалення господарського законодавства України, що регулює суспільні відносини у сфері банківського кредитування.

IІІ. Результати. Визначено, що господарські кредитно-банківські правовідносини мають особливу правову форму, що органічно поєднує приватні інтереси з публічними. В результаті цього процес правової регламентації учасників банківського кредитування повинен бути заснований на принципі органічного синтезу приватноправових і публічних інтересів. Акцентуючи увагу на наявності приватних і публічних інтересів в господарському кредитно-банківському правовідношенні, слід звернути увагу на ступінь їх присутності як в горизонтальних, так і у вертикальних зв'язках учасників банківського кредитування.

Була обґрунтована необхідність віднесення банківської установи до особливого різновиду суб'єктів господарювання − суб'єктів господарювання з особливим статусом. Особливий статус банківської установи підтверджується такими його специфічними ознаками:

- наявність строго встановленого державою розміру статутного капіталу (сплаченого і зареєстрованого підписного капіталу), що резервується за рахунок власних засобів акціонерів на кореспондентських рахунках в Національному Банку України.

- законодавче обмеження у виборі організаційно-правової форми банківської установи (акціонерне товариство відкритого типу) в процесі здійснення їм господарській діяльності; 

- необхідність дотримання банківськими установами, а також власниками «істотної участі» нормативів співвідношення між розміром регулятивного капіталу і сумою зважених до ризику активів (адекватність капіталу);

- обов’язкова приналежність банківської установи до банківської системи України (банк виступає основним елементом банківської системи України);

- здійснення банківській діяльності виключно на підставі банківської ліцензії, що надається Національним Банком України;

Визначено, що інститут забезпечення виконання господарських кредитно-банківських зобов'язань повинен характеризуватися комплексною дією на свідомість суб'єктів господарського кредитно-банківського зобов'язання методами переконання, примушення і заохочення, а також впровадження системи організаційно-правових заходів для стимулювання їх належної поведінки і формування відповідної її мотивації.

Виявлено, що сучасна практика банківського кредитування суб'єктів господарювання характеризується найбільшою поширеністю такого способу забезпечення виконання господарських кредитно-банківських зобов'язань, як застава. Застосування вказаного способу забезпечення повинне здійснюватися за умови урахування господарсько-правової специфіки конкретного виду суб'єкта господарювання - заставника. Особливу увагу необхідно приділяти організаційним питанням взаємодії банків з компаніями, що профілюється на оцінці заставного майна. При цьому банківська установа повинна періодично здійснювати тестування компетентності акредитованих банком оцінних компаній (не менше одного разу на рік), контроль їх неупередженості щодо складання звітів про оцінку вартості предмету застави, безпосередньо брати участь в процесі укладення договору про оцінку заставного майна між оцінною компанією і заставником в цілячи ініціації включення в оцінне завдання всіх необхідних для банків аспектів, зокрема, ліквідаційній вартості заставного майна.

Враховуючи необхідність розширення круга суб'єктів державної гарантії, диспозицію частини 2 статті 199 Господарського кодексу України рекомендовано викласти в такій редакції: «зобов'язання суб'єктів господарювання − резидентів можуть бути забезпечені державною гарантією у випадках і способом, передбачених законом». Паралельно з цим в локальних господарсько-правових актах, регулюючих це забезпечувальний засіб, змінити формулювання принципала і, відповідно, замінити «юридичну особу − резидент» на «суб'єкт господарювання − резидент».

IV. Висновки.  З метою удосконалення  регулюючого механізм забезпечення виконання господарських кредитно-банківських зобов'язань, запропоновані наступні його зміни:

- доповнити розділ IV Господарського кодексу України окремим розділом «Забезпечення виконання господарських зобов'язань»;

- прийняти спеціальний господарський нормативно-правовий акт (Інструкцію або Положення Національного банку України «Про кредитування»), для регулювання сфери банківського кредитування суб'єктів господарювання;

- з метою надання можливості обтяження заставного майна суб'єкта господарювання, що належить йому на правах оперативного управління, доповнити диспозицію частини 1 статті 5 Закону України від 18.11.2003 № 1255-IV «Про забезпечення вимог кредиторів і реєстрацію обтяжень» таким формулюванням: «а також на правах оперативного управління за умови попереднього узгодження такого обтяження органом, що обмежує користування майна боржника»;

- для усунення суперечності правових норм, регулюючих надання як запорука іноземної валюти,  удосконалити диспозицію  пп. «г» п. 4 статті 5 Декрету Кабінету Міністрів України від 19 лютого 1993 року № 15−93№ 15−93, шляхом її викладу в такій редакції: «використання іноземної валюти на території України як засоби платежу або предмету застави, за винятком надання нерезидентам України як предмет застави іноземної валюти, розміщеної на банківських рахунках резидентів України».

Список використаних джерел:

1. Конституція України прийнята Верховною Радою України від 28.06.1996 р. № 254к/96–ВР, остання редакцiя вiд 30.09.2010. // Відомості Верховної Ради України. – 1996. – № 30. – Ст. 141. 

2. Бюджетний кодекс України: Закон України, редакція від 09.07.2010 р. № 2542 // Відомості Верховної Ради України. - 2010, N 49, ст.570

3. Господарський кодекс України, редакція від 07.10.2010//Відомості Верховної Ради України., 2011, N 10, ст.63

4. Господарсько-процесуальний кодекс України, редакція від 07.07.2010, ВВР, 2010, N 41-42, N 43,  N 44-45, ст.529

5. Брагинский М.И. Договорное право: Общие положения. Кн. 1 - 2-е изд., испр.  / М.И. Брагинский, В.В. Витрянский. – М.: Статут, 1999.  – 848 c.

6. Букато В.И. Банки и банковские операции в России / В.И. Букато, Ю.И. Львов [под ред. М.Х. Лапидуса] – М.: Финансы и статистика, 1996. − 335с.

7. Ващенко Ю.В. Банківське право: Навч. посіб./ Ю.В. Ващенко – К.: Центр навч. літ., 2006. – 344 с.

8. Витрянский В.В. Кредитный договор: понятие, порядок заключения и исполнения./В.В. Витрянский – М.: Статут, 2005. – 221 с.

9. Віхров О.П. Господарський кодекс України і теорія господарських зобов’язань/О.П. Віхров // Економіка та право. – 2003. – № 2. – С. 54-58.

10. Гонгало Б.М. Учение об обеспечении обязательств/ Б.М.Гонгало – М.: Статут, 2004. – 222 с.

11. Добролежа В. Договор залога и нотариальная практика: теоретические и практические аспекты /В. Добролежа // Юридическая практика. – 2003. – № 15. – С. 11.

12. Домбругова А. Гарантія як спосіб забезпечення виконання зобов’язання/ А.Домбругова // Юридическая практика. – 2005. – № 33. – С. 14.

13. Ерпылева Н.Ю. Международное банковское право: Учеб.пособие./Н.Ю. Ерпылева – М.: Издательская группа «ФОРУМ» - «ИНФРА - М», 1998. – 264 с.

14. Жарский А. Присуждение к исполнению обязанностей в натуре как способ защиты при нарушении договора /А. Жарский// Хозяйство и право. – 2002. – №7. – С. 102-112.

15. Знаменский Г.Л. Проблемы перестройки хозяйственного механизма/ Г.Л. Знаменский // Изв. вузов. Правоведение. – 1989. – № 4. – С. 99 – 100.

16. Слипченко Ю. Переход права собственности на заложенное имущество // Юридическая практика. – 2003. – № 5. – С. 10-12.

17. Сойфер Т.В. Обеспечение исполнения обязательств: Учеб. Пособие. – М.: Социум, 2002. – 176 c.

18. Степаненко А. Деякі актуальні питання удосконалення управління банківською системою // Банківська справа. – 2007.– № 4. – С. 35-42.

19. Страхування: Підручник / Керів. авт. Кол. і наук. ред. С.С. Осадець.- Вид.2-ге, перероб.і доп. – К.:КНЕУ, 2002. – 599 с.

20. Тавасиев А.М. Банковские финансовые риски: попытка нового взгляда // Вестник Государственного университета управления. – 2004. – № 1. – С. 13-16. 

21. Тіньков С. Визначення істотних умов договору у судовій практиці: нові підходи // Вісник господарського судочинства. – 2004. – № 4. – С. 150-154.

22. Ткаченко Ю.Г. Методологические вопросы теории правоотношений. – М.: Юрид. лит., 1980. – 176 c.

23. Фурса С. Звернення стягнення на майно боржника-юридичної особи  // Юридический журнал. – 2003. – № 7. – С. 115-117. 

Дипломные, курсовые работы в Симферополе, Севастополе, Феодосии. Тел. 050 826 07 81